ГІДРОЕНЕРГЕТИКА теж не забруднює атмосферу. Гідроенергетика становить 8% у загальному енергетичному балансі нашої країни, але нові об’єкти можуть потенційно розміщуватись у будь-якому регіоні, який має малі або великі річки. В Україні понад 22 тис. річок. Але лише 110 із них довші за 100 км. Тому основні ресурси гідроенергетики зосереджені на малих річках. 

Водночас, внаслідок спорудження гідроенергетичних об’єктів затоплюються великі ділянки землі, зникають цінні породи риб, втрачаються родючі ґрунти. Тому подальший розвиток гідроенергетики потребує зменшення екологічних ризиків.

На сьогодні, потенціал гідроенергетики використовуються на 60%, в основному за рахунок Дніпровського каскаду та інших великих гідроелектростанцій (ГЕС). Залишок потенціалу можливо реалізувати за рахунок встановлення нових та відновлення старих потужності малих ГЕС. У відповідності до існуючої класифікації до малих гідроелектростанцій (МГЕС) відносять гідроелектростанції потужністю від 1 до 30 МВт, до міні-ГЕС — від 100 до 1000 кВт, до мікро-ГЕС — не більше 100 кВт. Станом на 2014 рік в Україні діє близько 100 МГЕС із загальною встановленою потужністю близько 85 МВт. При цьому, слід відзначити, що в 1960-х роках минулого сторіччя в Україні існувало близько 1000 мікро- та міні- ГЕС. Деякі з них можливо відновити. 

Основним недоліком будівництва МГЕС, особливо на гірських річках, є порушення природного стану екологічної системи і необхідно завжди виконувати перевірку екологічних ризиків таких станцій.

Технічні рішення (Технічні характеристики, обладнання, особливості встановлення та експлуатація, виробники, переваги та недоліки)

Переваги малої гідроенергетики: 

• виробництво електроенергії без використання викопного органічного та атомного палива;
• значний термін служби та висока надійність експлуатації;
• передбачуваність та забезпеченість режимів роботи; 
• висока маневреність і коефіцієнт готовності;
• можливість повної автоматизації процесу експлуатації;
• низькі амортизаційні витрати; 
• мінімальний вплив на навколишнє середовище при вірному виборі місця розташування; 
• мінімальний вплив на ландшафт та незначне відчуження земельних ділянок;
• додаткові можливості для ведення рибного господарства, зрошення, водопостачання.

Ситуація у Європейському союзі

Сектор малої гідроелектроенергетики поєднує в собі установки потужністю до 10 МВт, але відіграє важливу роль у досягненні цілей, визначених Європейським Союзом до 2020 р. Сектор пропонує багато переваг, серед яких низька вартість виробництва кВт∙год електроенергії. Це сприяє стабільному та безпечному електропостачанню. Маючи численні переваги, цей сектор повинен боротися з реалізацією все більш вимогливого екологічного регулювання, наприклад, Європейської водної рамкової директиви та захистом ділянок, перелічених у мережі Natura 2000, тобто можливості для розширення сектору скоротилися.

Після мізерної кількості опадів у 2011 р., що вплинуло на виробництво гідроелектроенергії, у 2012 р. кількість опадів повернулася до норми. Згідно даних EurObserv’ER кількість опадів зросла в ЄС на 9,7%, що дало результат у 45,1 ТВт∙год порівняно з 41,1 ТВт∙год у минулому році. Чиста встановлена потужність зросла (до 197,1 МВт порівняно з минулим роком) до позначки близько 14 ГВт (13 928 МВт на кінець 2012 р.). Чиста потужність визначається як максимальна потужність, яка може експлуатуватися та може постійно постачатися на точку приєднання до мережі, коли працює вся установка, її необхідно відрізняти від встановленої потужності. 

Італія – провідний європейський виробник, випереджає Німеччину

Італія знову очолила лігу європейських виробників у сфері гідроелектроенергетики. Згідно даних її Міністерства економічного розвитку 9,4 ТВт∙год валового обсягу виробництва на електростанціях потужністю до 10 МВт у 2012 р. (зниження на 6,4%) – це скорочення другий рік поспіль після піку в 11 ТВт∙год у 2010 р. Італія все ще залишається найбільшою в Європі діючою базою генерації при чистій потужності у 2 905 МВт (2 819 МВт на кінець 2011 р.) та має ряд систем стимулювання для заохочення гідроелектроенергетики. Руслові ГЕС менше 1 МВт мають право на звичайний трьохзонний пільговий тариф "все включено" у розмірі 0,0257 Євро/кВт∙год (до 20 кВт), 0,0219 Євро/кВт∙год (20-500 кВт) та 0,155 Євро/кВт∙год (500-1000 кВт). Крім того, виробники можуть одержувати безпосередню винагороду від GSE (Gеstore Sеrvizi Energetici), яка управляє продажами на їх рахунках, що дозволяє виробникам не продавати електроенергію безпосередньо на ринок. Тоді мінімальний тариф складає 150 Євро/МВт∙год за перші 250 МВт∙год, зі змінною шкалою: 95 Євро/МВт∙год за 251-500 МВт∙год, 82 Євро/МВт∙год за 501-1000 МВт∙год, 76,2 Євро/МВт∙год за 1001-2000 МВт∙год. При більших обсягах виробництва застосовуються ринкові ціни. Таку систему можна поєднувати з діючою системою зеленого сертифікату, але вона застосовується лише до нових установок або установок, що були  реконструйовані або модернізовані новими генераторами. Як варіант, виробники можуть обрати ринкові ціни плюс знижки для дилерів, що є особливо привабливим для руслових ГЕС.

У 2012 р. Німеччина знову повернулася на друге місце з результатом 7,2 ТВт за даними AGEE-Stat, Робочої групи Міністерства екології зі статистики відновлюваної енергії, при зростанні на 22,8% і наближенні до рівня 2008 р. Чиста встановлена потужність була суто статистичною, зі скороченням на 8 МВт до рівня 10780 Мвт за рік. Нові та реконструйовані установки в Німеччині мають право на новий пільговий тариф, лише якщо вони відповідають вимогам Федерального закону про управління водними ресурсами. Пільговий тариф складає 0,034-0,127 Євро/кВт∙год в залежності від потужності установки та її дати запуску. Як варіант, виробники можуть обрати ринкові ціни плюс знижки для дилерів, при цьому останні підлягають щомісячному перегляду.

Дорожня карта до 2020 р.

За таких умов сектор малої гідроелектроенергетики відповідає цілям Національного плану дій з відновлюваної енергетики (NREAP), як за встановленою потужністю, так і за обсягами виробництва. Однак, таке розширення не є гарантованим на наступне десятиріччя, оскільки розвиток сектору все частіше стикається з реалізацією Водної рамкової директиви, що має бути перенесена в національне законодавство до 2015 р. Прогнози EurObserv’ER, можливо, необхідно буде зменшити, якщо збережеться безвихідна ситуація, однак, галузь вважає, що має місце значний потенціал для розвитку. В рамках європейського проекту "Карта потоку", що координується Європейською асоціацією малої гідроенергетики, було розроблено комплексну дорожню карту, яка враховує потенціал сектору. Звіт "Карти потоку" зазначає, що встановлена потужність малої гідроелектроенергетики може зрости до 17,3 ГВт до 2020 р., досягнувши 59,7 ТВт∙год електроенергії, що більше прогнозів NREAP. Однак, у звіті зазначається, що зростання сектору за таким графіком сильно залежатиме від спроможності галузі, державних органів влади та директивних органів зробити правильні кроки у відповідь на поточні та майбутні виклики. Державні органи влади повинні створити фінансові або адміністративні умови для нових механізмів стимулювання. Галузь повинна також наполегливо сприяти інвестуванню у технології, які забезпечують екологічну безперервність водних потоків та захищають популяцію риб, а також повинна продовжувати свої зусилля у сфері стандартизації у всьому Європейському Союзі. Попереду буде ще великий прогрес, якщо сектор продовжуватиме рівномірний розвиток.